Для вас, батьки

Сайт для дбайливих батьків

"Дітвора"

У ЧАС КАРАНТИНУ НЕ ЗАЛИШАЙТЕ ДІТЕЙ САМИХ ВДОМА І СПІЛКУЙТЕСЬ ІЗ НИМИ. СІМ ПОРАД ПСИХОЛОГА

Єдина адекватна порада у такій ситуації – знайти дорослу людину з числа рідних, чи знайомих, яка могла б доглянути дитину. Або, ще варіант, батьки можуть домовлятись між собою, збирати декількох дітей докупи і доглядати їх по черзі.

Перевірте дітей на відповідальність і залиште їм цікаві завдання

Якщо ж доведеться залишати вже старшу дитину саму, то тут батьки повинні розуміти, на скільки дитина вміє сама себе зайняти. Якщо у неї ще немає такої здатності, тоді вона ще не підросла і не можна її залишати. Якщо ж вже достатньо розвинута – то в сучасному світі у дітей достатньо розваг. Усі старші діти дуже зраділи цьому карантину.

Крім того, дитині треба дати якісь завдання (включити пральку, помити посуд, попилесосити, підлити квіти). Навіть, якщо вона не захоче зробити цього, то буде відчувати цей обов’язок і він буде червоною ниткою проходити через її день. До того ж, завдання будуть підштовхувати до того, що діти шукатимуть альтернативні заняття, щоби не виконувати цих обов’язків. У цьому головне, щоби у дітей було відчуття наповненості, значимості дня, відчуття якихось перемог, щоби їх потім похвалили за щось.

Взагалі, якщо дітей буде обмежено від усіх їхніх звичних занять (школи, гуртків, прогулянок), то вони відчуватимуть спустошеність, руйнування звичного способу життя. Тому і треба якось планувати кожен їх день, наповнювати завданнями, щоби вони мали такі «реперні точки».

Три тижні - це доволі багато, якщо дитину тримати на карантині. Все ж для неї це стрес, бо вона буде переважно перебувати у замкнутому просторі і з купою обмежень.

Тому дітей точно треба виводити гуляти, тим більше, що якраз перебування на вулиці, де не має великого скупчення людей не несе особливої загрози.

Молодші діти, зрозуміло, орієнтуються на рідних. Їм треба трохи уваги, побавитись час до часу. А от старші вже орієнтуються на соціум і обмежувати їх у цьому – дуже болісно.

Посиділи у гаджетах, а потім їм хочеться на вулицю. Розвиток підлітка так влаштований, що розумовий ріст прив’язаний до фізичного. Тіло повинно рухатись, щоби розвивався мозок.

Добре зважте чи брати дітей зі собою на роботу

Все залежить від виду роботи батьків. Якщо це людне місце, до того ж добирання громадським транспортом – то це ще гірше, ніж школа. Звісно, якщо є окремий кабінет, простір та умови для розваг – то можна звісно ж.

Але слід пам’ятати, що дитина постійно буде вимагати уваги до себе. І треба добре зважити, чи така можливість буде.

Тривалий карантин різко перейде у інтенсивне навчання

Звісно – це має свої негативи. Адже, як кажуть, найгірше у світі – чекати і доганяти. Спочатку дитина буде чекати і точно у тривозі, бо вона зараз витає усюди. Батьки точно будуть стривожені, а емоційний стан дітей на 99% залежний від дорослих. І малеча розуміє що відбувається щось  недобре. І їм з цим важко.

Тому про це все треба з ними говорити. Інакше, загнана всередину тривога дасть реакцію. Це будуть або поведінкові, або соматичні прояви. Тобто, дитина або вередує чи агресує, або на тілі з’являється висипка, чи інша хвороба.

А потім доведеться вчитися дуже інтенсивно. Так, що може наступити виснаження, чи нервовий зрив від того, що не здатний усе вивчити або щось важливе упустити.

Дітям треба пояснювати, що відбувається

Тут доволі тонке завдання для батьків. З одного боку, пояснити треба, а з іншого – треба зробити це так, щоби у дитини не виникло зайвих страхів і тривог. Адже, так чи інакше, карантин буде обговорюватись вдома з більшим чи меншим степенем тривоги. І дитина точно відчує це. І гірше, коли вона не буде мати пояснень для себе. Тоді та тривога буде відкладатись у дитини всередині, а це дуже погано.

Треба пояснювати все так, як є. Що є небезпечне захворювання, а карантин для того, щоби воно менше поширювалось, щоби ми могли про себе подбати. Також можна дуже спокійно прив’язати пояснення до подібних періодів в попередні роки, коли теж вони йшли на карантин.

Не панікуйте – це негативно відіб’ється на дітях

Психологи жартують, що все приховане стає неврозом. Так само з прихованою інформацією і надмірною істерією навколо цього карантину. Це все точно відіб’ється на дитині. А дорослі. справді, не дуже розуміють, що відбувається. Адже оголосили карантин при одному хворому, а про все решту – обмежена інформація. То ж порада батькам: спілкуйтесь з дітьми на тему коронавірусу і карантину, шукайте пояснення для себе і для них, знаходьте позитивні моменти у такому тривалому спілкуванні. І будьте здорові!

Поради батькам щодо психологічної адаптації дитини до школи

1.    Основні психологічні причини виникнення труднощів адаптаційного періоду:

-         недостатній досвід спілкування з дорослими й однолітками;

-         недорозвиненість мови;

-         надмірно емоційний характер спілкування з дитиною в сім`ї;

-         не сформованість звички виконувати вимоги дорослих і дотримуватися певних правил поведінки;

-         побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків. 
2.    Добре, якщо ви зацікавите дитину школою. Викличете бажання навчатися, розповідатимете про школу позитивно, не залякуючи невдачами.

3.    Привчайте дитину до самостійності, тоді їй легше буде адаптуватися до шкільних умов. Нехай дитина сама складає свої речі, прибирає іграшки, впорядковує своє робоче місце.

4.    Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми.

5.    Значну увагу приділяйте розвиткові мислення дитини, зокрема, діалогічного. Читайте дитині, просіть переказати прослухане, придумати своє продовження розповіді, вивчайте напам`ять вірші, скоромовки, загадки, вчіть висловлювати та відстоювати свою думку, переконання. Грайте у мовні ігри.

6.    Будьте вимогливими, але й справедливими до дитини.

7.    Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо майбутнього навчання в школі. Навпаки, демонструйте радість з приводу вступу до школи, впевненість у тому, що там чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Завжди пам’ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від Вас, шановні батьки.

      ЯК РОЗВИНУТИ САМОСТІЙНІСТЬ У ДІТЕЙ

                                             Пам`ятка для батьків

                         «Людина не може бути вільною,

                                 якщо вона не  самостійна»                                                                                                             М.Монтессорі

  1. Визнайте особистість дитини і її недоторканість.

  2. Сприяйте формуванню адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки.

  Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її батьками, тому що в цьому віці дитина ще не вміє оцінити себе сама.

  З. Залучайте до реальних справ сім`ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.

  4. Розвивайте силу волі дитини. Навчайте сміливості, витривалості, терплячості, докладати зусиль для досягнення мети.

  5. Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розбивати на ряд конкретних дій.

  6. Привчайте до праці якомога раніше. Дитина має знати свої домашні обов’язки, вміти виконувати доручення.

  7. Вчіть спілкуванню з іншими дітьми, дорослими людьми. При цьому пам`ятайте – модель батьківської поведінки сприймається дитиною як зразок для наслідування.

  8. Формуйте моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.

Як подолати конфліктність між дітьми в сім`ї

Пам`ятка для батьків

                                                        Посієш вчинок – пожнеш звичку,

                                                                       Посієш звичку – пожнеш характер,

                                                                       Посієш характер – пожнеш долю.

                                                                           Народна мудрість

         1. Натомість, щоб намагатися не помічати негативні почуття дитини стосовно брата чи сестри, зрозумійте їх і допоможіть зрозуміти дитині. Назвіть почуття дитини, покажіть їй, що Ви її розумієте. Розуміння почуттів, обговорення їх дуже важливі як для дитини, так і для батьків. Якщо Ви озвучите нездійснені бажання дитини, через що і виникає неприязнь до «суперника», та ще й висловите своє співчуття, це принесе емоційне полегшення. Допоможе дитині зрозуміти, що саме її тривожить і ображає: не поява, наприклад, нового братика чи сестрички, а страх втратити те почуття захищеності, яке давало впевненість у Вашій безумовній, абсолютній любові до неї.

         Коли ми вимагаємо від дітей привітності один до одного, у них виникає зворотня реакція: негативні почуття лише посилюються. Коли ж ми вислухаємо дитину спокійно, покажемо, що ми її розуміємо і хочемо допомогти, це сприятиме формуванню позитивних почуттів.

         2. Спробуйте допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для негативних  почуттів: привчайте виражати свої почуття в символічній формі (малюнок, ліплення, вірші, щоденник тощо). Але не у сварках і бійках. Саме цього і потрібно вчити дитину: розуміти своє почуття і вміти його конструктивно виразити, а не забороняти ці почуття.

         Коли дитині потрібно виразити почуття, поставте її перед вибором шляху і допоможіть знайти найбільш конструктивний для даної ситуації. Такі навички – не миттєва реакція крику або бійки, а пошук конструктивного способу вирішення проблеми – допоможе їй і в майбутньому.

         3. Намагайтесь відразу припинити бійку, але при цьому не з`ясовуйте, хто винен, а хто жертва. Приділіть увагу дитині котра постраждала, висловіть надію на здатність дітей самостійно вирішувати свої непорозуміння один з одним без бійки. Не привчайте дитину до того, що їх суперечку вирішують батьки, підтримуйте прагнення до самостійних рішень.

         Старайтесь не тільки зупинити і заборонити бійку, а й підказати, як можна спокійно і розумно вирішити конфлікт. Або переключити увагу дітей на загальну справу. Яка була б цікавою для обох конфліктуючих сторін.

         4. Намагайтесь не вимагати від дітей вияву любові, але вчіть виказувати прихильність, пам’ятаючи, що Ваша модель поведінки завжди перед очима дитини.

         5. Ставтесь до негативних почуттів дитини як до природних, а не злісних проявів того, що дитина жорстока, заздрісна, погана. Важливо зрозуміти: дитина не винна у своєму несприйнятті, ревнощах, вона просто не може знайти вихід із ситуації, що її турбує. І саме Ви своїм розумінням, своєю доброзичливістю можете допомогти дитині.

Як уникнути помилок, працюючи з учнями початкової школи над виконанням домашніх завдань?

 Пам’ятка для батьків

 1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.

 2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 - 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.

 3. Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.

 4. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 - 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.

 5. Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.

 6. Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.

 7. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.

 8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.

 9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!

 10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.

 11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 - 3 разiв на тиждень.

 12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.

 Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно вмикати його ранiше, нiж будугь виконанi усi завдання. Якщо дитина дивиться телевiзор пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тiльки дитячi передачi.